Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
Тепер почала читати «Абетку» Чеслава Мілоша - романну мозаїку про двадцяте століття, як назвала цю книгу перекладачка її на англійську. Книга сповнена іменами людей, яких авторові доводилося знати ще з віленських часів, про яких доводилося чути й читати, є мікроесеї, присвячені країнами, містам і окремим вулицям, літературним жанрам, філософським поняттям, культурним символам. Захоплює те, що книга укладена за абетковим принципом - можна обирати собі літеру, і читати окремі мікро-есеї: на «а» - «Адам і Єва», на «б» - «Балади й романси» і «Буддизм», на «ф» - Фрост. Так можна мандрувати по книзі, перескакуючи з перших сторінок на останні, а звідти на середину - маючи враження, що мандруєш упорядкованим світом, і в той же час, відчуваючи, що дуже багато сторінок цієї книги залишилося ненаписаними, що, зрештою, підтверджує і автор. Книга починається зі слів «а все-таки» - і це дуже добрий початок для книги, бо сааме з цих слів відчуваєш її смак.

Паралельно читаю збірку есеїв американської письменниці Анни Фадіман «Ex Libris» - враження радше неоднозначні, з присмаком розчарування, включно з есеєм про кулінарні книги й плагіат.

З прози, останньо прочитаної, вразили «63 дуже короткі оповідання» російськомовної письменниці Лінор Ґоралік (уродженки Дніпропетровська). Мені імпонує її блискуча стилістика й гострота фрази.

Що Ви плануєте прочитати?
Дуже хочу прочитати роман «Дім, у якому...» Маріам Петросян, уродженки Єревану, яка пише, проте, російською. Це, очевидно, буде дуже довге читання, адже книга має 800 сторінок.

Ще на мене чекає свіжовидана біографія вже покійного художника Єжи Новосєльського.

І хочу дочитати початі вже давно дорослі оповідання Туве Янсон «Дочка скульптора».

Що б Ви порадили почитати?
Вищеназвані книги, звісно, би радила. У дощові дні (такі як тепер) радила би читати багато доброї і різної поезії.